Доця. Горіха Зерня Т.

Ця книга про кохання. У неї немає жодного слова на “лю…”, але вона про любов. Про магію, не лубочну, розтиражовану з екранів телевізора, а справжню, від роду і кореня, коли пірнаєш з головою у Стародавній Океан і виринаєш звідти з рибиною в зубах. І ще про відвагу. Про безумовну відвагу знайти своє, пізнати його, впертись руками та ногами і нікому не віддати. Свій дім, свою батьківщину, своє серце, своє право ходити з високо піднятою головою Події роману розгортаються навесні-влітку чотирнадцятого року у Донецьку. Донбас – це точка обнуління, місце сили, де прозвучали найважливіші запитання. І тільки там заховані потрібні відповіді. Та де все починалося, там усе й завершиться, коли історія пройде черговий коло, і вічний змій Уроборос знову скуштує собі за хвіст. Саме тут героїня втратила батьківщину, дім, роботу, ілюзії – і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий зміст і нову опору. Шаг за кроком читач спостерігає процес трансформації, переродження гречкосія у воїна. Ця книга назавжди змінила того, хто її написав, і змінити кожного, хто її прочитає. Бо війна – це коли ти їси землю. І що важливіше, коли годуєш землею.